Загадково помер працівник Лук'янівського СІЗО, який випустив з камери авторитета "Кізіма" на фатальне рандеву з тюремним смотрящим "Льонею"

У середу, 24 вересня 2025 року, в палаті столичної лікарні швидкої допомоги пішов з життя уродженець Сумщини Михайло Гоголь, який обіймав посаду молодшого інспектора 2-ої категорії режиму і охорони ДУ "Київський слідчий ізолятор", а останні п'ять місяців провів по інший бік "колючки". Первинне повідомлення про це у публічній площині на власній сторінці в Facebook оприлюднила адвокат співробітника СІЗО Олена Гаврилюк.

У відповідному відеоефірі захисник виклала власну хронологію негараздів, що протягом останнього періоду супроводжували Гоголя. Вони походять з того, як навесні поточного року Михайлу Валерійовичу вручили підозру у перевищенні службових повноважень (ч.3 ст.365 КК України) за наслідками розслідування скандального побиття в стінах "тюрми №1" в Україні та подальшої загибелі Андрія Кязімова на прізвисько "Кізім", що свого часу вважався наближеною персоною до цілої когорти представників найвищої касти злочинного світу.

Як раніше повідомлялося на сторінках Dетектив-Info, тоді претензії у безпосередньому "забитті" Кязімова виписали п'ятірці "авторитетних" бранців СІЗО (включно із так званим "смотрящим" Леонідом Ігнатенко на прізвисько "Льоня"), а 8 працівникам установи/медперсоналу інкримінували скоєння службових злочинів.

З матеріалів суду випливає: Гоголю закидали, мовляв, під час несення добового чергування 22 грудня 2024 року він заступив на службу на пост №3 третього поверха корпусного відділення №2 "діда Лук'яна" та близько 14 години (разом із напарником) пристав на аргументи авторитета "Льоні". Останньому дозволили відправити "парламентера" до камери "Кізіма" задля вирішення нагальних питань, які турбували поважне середовище арештантів.

В інтерпретації слідства, інспектори режиму охорони дозволили "гонцю від смотрящего" не тільки вільно пересуватися спецпостом, привітатися з Кязімовим через відчинену кватирку "хати" №71, а й відкрили двері, залишивши достойників для конфіденційного діалогу, після чого - без "шмону" дозволили їм покинути камеру та без супроводу піднятися на п'ятий поверх.

Як раніше повідомлялося на сторінках Dетектив-Info, саме у прогулянковому дворику надалі й відбулося "забиття "Кізіма". Що ж стосується Михайла Гоголя, то він у цей час продовжував перебувати на спецпосту третього поверху корпусного відділення №2.

Постфактум оголошення йому підозри Печерський райсуд столиці застосував до інспектора режима охорони запобіжний захід у вигляді арешту з можливістю внесення застави в еквіваленті 1,05 млн. грн. Відповідні кошти внесені не були, тож працівник СІЗО відтоді перебував під вартою.

За твердженнями адвоката Гоголя до її клієнта були застосовані заходи безпеки, й на етапі досудового слідства він утримувався в столичному ІТТ. Провину в інкримінованих йому звитяг Михайло Валерійович тоді не визнавав.

Згідно позиції захисту, твердження слідства про сталі зв'язки інспектора режима охорони СІЗО з "авторитетними" бранцями тюрми №1 не відповідали дійсності, а з матеріалів справи не вбачалося, де фактично Гоголь ніс службу під час скандальних подій 22 грудня 2024 року. Окрім цього сторона Гоголя зауважувала: "У висновку експерта №991 зазначено, що під час надання Кізямову медичної допомоги медпрацівниками було допущено суцільні недоліки (дефекти), будь-які інші причинно-наслідкові зв`язки відкриття дверей в камерному приміщенні №71 зі смертю Кязімова не зазначені".

Як би там не було, але влітку поточного року Гоголю та іншим фігурантам справи про побиття "Кізіма" оголосили про завершення досудового слідства. Справу проти інспектора (загалом це шість окремих проваджень, де обвинуваченими сумарно проходять 5 ув'язнених та 9 співробітників СІЗО і медиків) скерували до Шевченківського палацу Феміди.

Тут 3 вересня 2025 року служитель Феміди Вадим Ковтуненко продовжив "зпобіжник" Гоголю, після чого - інспектора режимі і охорони СІЗО перевели з ІТТ до знайомої йому установи - "столичного централу". За інформацією співрозмовників Dетектив-Info як з офіційних, так і "поважних" кіл, на Дегтярівській Михайло Валерійович утримувався в одиночній камері, а здійснений надалі огляд записів з камер відеоспостереження не виявив будь-яких "відвідувачів" в опального працівника, принаймні з так званого "авторитетного середовища".

Тим не менш, 17 вересня Гоголю викликають "швидку" через різке погіршення стану здоров'я та вивезли до лікарні. Того ж дня чоловікові, на тілі якого не було виявлено видимих ознак побиття, проте діагностували тяжкі ушкодження внутрішніх органів. Йшлося про закриту травму живота, розрив селезінки, забій підшлункової залози, внутрішні гематоми та внутрішню кровотечу.

Михайло Гоголь переніс хірургічне втручання, після чого перебував у реанімаційному відділенні, де в нього відібрали пояснення представники Державної кримінально-виконавчої служби. Тоді, за твердженнями адвоката Олени Гаврилюк, її клієнт повідомив, що його "ніхто не бив"... 22 вересня Гоголю зробили другу операцію: видалили печінкову залозу. За добу ескулапи констатували його смерть, а після набуття розголосу про цей факт - силовики оприлюднили офіційні релізи щодо ситуації та підтвердили початок досудового розслідування.